Взаємна прив’язаність

Як людство вижило та досягло такого високого рівня розвитку? Що підтримує нас від народження та спонукає долати всі життєві перешкоди на життєвому шляху? Розглянемо зворушливу відповідь разом з нейропсихологом нашого центру Тетяною Точковською.

Дитина народжується на світ дуже незрілою та слабкою, без допомоги батьків чи опікунів у неї не має шансу вижити. Вона в прямому сенсі прив’язана до дорослого та робить все, щоб її полюбили та дбали про неї.

Перший контакт та погляд дитини назавжди залишається у серці матері і так з’являється між ними невидимий емоційний зв’язок – прив’язаність. Вона робить обох щасливими, задовільняючи їх потреби. Зростаючи, малеча за увагу та турботу дорослих обдаровує їх посмішкою та оживленням, підкріплюючи тим самим таке ставлення до себе. Таким чином, прив’язаність формується не лише між мамою та дитиною, а й до інших дорослих. Дитина починає відрізняти своїх від чужих.

Завдяки тому, що батьки задовільняють потреби дитини та емоційно підтримують її, у малечі формується базове відчуття безпеки до світу. Так у неї виникає цікавість до нового та вона не боїться досліджувати невідоме, і таким чином розвивається. Так роблячи перші кроки і зустрічаючи якісь фізичні перешкоди, дитина не боїться їх переступати і впасти, бо відчуває підтримку батьків. Надалі це перейде у здібність долати життєві перепони та не боятися робити помилки. Образ значущого дорослого стає опорою та переростає у внутрішню силу.

Нейропсихолог центру,
Тетяна Точковська