Емоційне вигорання мам

Про емоційне вигорання багато-хто знає.  Цей термін вперше  ввів американський психіатр Герберт Фрейденбергер і стосувався він більше професій, які пов’язані з турботою про когось: медики, рятівники, вчителі, психологи.  Але ж все це можна застосувати і до мам.

Матуся – це дуже відповідальна робота цілодобова і без відпусток, яка пов’язана з емоційним і фізичним навантаженням. А в даний час до всього цього приєдналася постійна тривога за безпеку дитини і її майбутнє. Тому часто мами відчувають виснаження, яке зводить нанівець відчуття щастя від материнства. Багато-хто соромиться про це говорити та відчувають провину за це. Зараз дуже багато інформації про виховання дітей, соціальні мережі повні фото щасливих мам, які у відмінній фізичній формі, будують успішну кар’єру і їх діти і виховані, здорові і розумні. Це теж додає тривоги про свою «не ідеальність».

В реальному житті ідеальності не існує! В цьому випадку добре згадати про термін «достатньо хороша мати», який ввів британський психоаналітик Д.Віннікот. Достатньо хороша матір робить для малюка все, що в її силах, вона довіряє своїм відчуттям і не боїться робити помилок, бо  знає, в більшості випадків поступає правильно. Але про це іншим разом.  Давайте розберемося, які є стадії емоційного вигорання.

Перша стадія – ентузіазму. Це той період, коли ми ще повні сил і енергії, будуємо плани, але  не розраховуємо свої сили і звалюємо на себе занадто багато обов’язків, забуваємо про сон та їжу. Це така стадія ейфорії. Але вона не може бути вічною.

Після неї приходить друга стадія – витримування.  Це коли мама втомлюється, але ще все витримує. Тут ми ще бачимо сенс всього, що ми робимо, але притупляються емоції, все менше ми відчуваємо задоволення. Хочеться відпочити та змінити обстановку. Якщо мама на цій стадії не робить ніяких кроків по виходу з неї, то наступає третя стадія.

Третя стадія – виснаження. Вона наступає після тривалого перевтомлення без відпочинку або до всього цього приєднується якась хвороба чи стрес. Настає виснаження та роздратованість. Тут вже можна зірватися без особливої причини, опускаються руки,  настають проблеми зі сном.

Остання стадія – деформація. На цій страшній стадії мами наче забувають про свої почуття, гублять цікавість до спілкування з дитиною.  Вони стають жорсткими і навіть цього не помічають.

Потрібно пам’ятати, що емоційне вигорання відбувається поступово. І коли ви розумієте, що втомилися, так більше не можете, признати ці відчуття і робити кроки по відновленню своїх ресурсів. А як це робити розглянемо наступного разу.

Подолання емоційного вигорання у мам

Сьогодні ми будемо з вами шукати шляхи подолання материнського емоційного вигорання.

• По-перше, згадаємо про достатньо хорошу маму і не прагнемо бути ідеальними. Все одно, абсолютно все ми дати дитині не зможемо, а те що даємо – того достатньо. В реальності ідеальності не існує!
• Для цього потрібно розставити пріоритети, наприклад, що важливіше: вимити підлогу або відпочити разом з дитиною у її денний сон, щоб далі у ресурсному стані займатися малюком? Сон- важливий ресурс! Пам’ятаємо, що щаслива мама- щаслива дитина.
• Не бійтеся просити про допомогу у ваших близьких, розділяйте з ними обов’язки.
• Дізнавайтеся про особливості розвитку дитячої психіки. Тоді ви будете розуміти, що з ним відбувається на кожному етапі.
• Спілкуйтеся. Знаходьте людей, у яких схожі з вами інтереси, близькі вам за духом. Не замінюйте живе спілкування віртуальним.
• Шукайте ресурси, те що наповнює вас енергією. Дуже важливо навчитися бачити прекрасне у дрібницях: гарна свічка, ароматна кава, чарівний світанок.
• Навчіться прислухатися до себе, щоб відчути перші дзвіночки втоми.  Поставтеся до цього, як до недуги, будьте бережливими до себе. Ні в якому разі не звинувачуйте себе. Ви – не робот, а жива людина, у якої психіка працює за своїми законами. Тому дуже важливо відслідкувати момент, коли втома вже переходить у стадію, коли емоції починають затоплювати.

Краще всього зрозуміти свої  емоційні реакції на прикладі моделі триєдиного мозку. Перша частина  – стовбур мозку. У цій моделі його називають рептильним мозком. Він відповідає за життєві наші функції (дихання, серцебиття), рух та базові рефлекси. Друга частина – середній мозок – лімбічна система, яка відповідає за емоції та базові програми, пов’язані з відносинами.  Він з’являється у тварин, які піклуються про своє потомство. І останній наймолодший, розумний мозок – кора. Це той мозок, який робить нас людьми, завдяки якому ми можемо мислити і говорити.

Так як важливою функцією емоцій, особливо таких, як страх, гнів, тривога є попередження про небезпеку, бо в мозку зберігається травматичний досвід, тому при стресі  на перший фланг виходить наша лімбічна система. Вона керує поведінкою  у цей момент, людина може вести себе , м’яко кажучи, не адекватно.  Щоб послабити цей вплив та полегшати психологічний стан, у нас є два варіанти.

1. Перший – передати контроль нашому розумному мозку-корі. Для цього достатньо усвідомити свій стан і виразити його у словах, визначити свою емоцію у балах.
2. Другий варіант – відреагувати тілом, тобто спустити контроль вниз у стовбур. У цьому разі це будуть тілесні відчуття (дотики, обійми, вмитися  чи попити водички), фізична активність(ходити, бігати, напружуватися і розслаблятися) та дихання. А можемо поєднати два ці контроля для більшого ефекту, наприклад, будемо дихати на рахунок (дихання по квадрату). Все це допоможе вам впоратися з емоціями у моменті.

Будьте бережливими до себе, використовуйте ті способи опанування себе, які схожі на турботу, а не на покарання. Піклуйтеся про себе, щоб ви потім могли піклуватися про дитину. Пам’ятаєте про маску у літаку? Обіймаю вас!

Нейропсихолог Центру,
Тетяна Точковська.