Як же зароджується і розвивається дружба у дітей

Як же зароджується і розвивається дружба у дітей? Давайте розбиратися, чи одразу діти вміють дружити та будувати відносини?

Відносини починаються із спілкування, яке формується поетапно.  На початку свого життя діти вчаться транслювати емоції від своїх внутрішніх відчуттів. Для цього вони повинні хотіти звертати увагу на зовнішній світ. Батьки це бажання стимулюють своїми дотиками, ласкавим голосом, посмішками. Дитині потрібен дорослий, який «закохає» її у зовнішній світ, допомагає досліджувати його, знайомить з різними предметами та оточуючими. На цьому етапі розвивається спільна увага, коли діти здатні фокусуватися на тому, що і дорослий, для того щоб взаємодіяти з іншими та вчитися.

Вже від 1,5 до 2 років  малюків починають цікавить  інші діти. Цей інтерес ще ініціює дорослий. Він привертає увагу своєї дитини до однолітка. Діти реагують на появу іншого, вони оживляються, особливо, якщо той веде себе емоційно. А так як у цьому віці у іншому дитина бачить своє відображення, то вона починає робити так само. Тому діти починають бігати, кричати, вони наче емоційно заражаються один від одного, але це така беззмістовна взаємодія. Це дуже весело, але і небезпечно. Цей вид взаємодії називається емоційно-практичною взаємодією. Ціль такого спілкування – привернути на себе увагу, наслідувати та заражатися емоціями іншого, але співпрацювати вони ще не можуть.  У цьому віці ще не має друзів, спілкування носить ситуативний характер. Тому у цьому віці дуже важливо, щоб поряд був дорослий , який буде допомагати і показувати, як можна взаємодіяти з іншими, організовувати сумісну діяльність. Ви бачили дітей, яких поряд качають на гойдалках? Вони дивляться один на одного, радіють, сміються, розуміючи почуття один одного.  Це дуже важливий етап, в період якого діти вчаться розділяти досвід, розуміти реакцію іншого на себе та свою на іншого.

Після трьох років ведучою діяльністю стає гра. Від чотирьох до п’яти років взаємодія вже переростає у ситуативно-ділову, в процесі якої розвивається співпраця та вміння чути іншого. Тому ближче до чотирьох років діти віддають перевагу спілкуванню з однолітками. Воно стає більш усвідомленим і їх взаємодія стає змістовною. На цьому рівні дітям потрібно  домовлятися, знаходити компроміси, проявляти ініціативу та чутливість до почуттів іншого. Всього цього вчить сюжетно-рольова гра, в процесі якої діти знаходяться на двох рівнях – реальному і уявному. Для багатьох у цьому віці друг той, хто дає іграшки і грає з тобою. Потрібно пам’ятати, що у віці 5 років діти починають бачити відмінності з іншими, відмічати якісь недоліки у інших, хотіти бути краще всіх. З’являється конкуренція. Діти можуть самостверджуватися за рахунок іншого і дуже не люблять програвати. Тому дорослому необхідно навчити дитину звертати увагу на почуття іншого, хвалити за турботу про ближнього.

Після 6 років у дітей спілкування переходить на новий рівень – поза ситуаційно-діловий. Вони вже між собою можуть розмовляти на абстрактні теми, які не пов’язані з конкретною ситуацією, цікавитися планами на майбутнє, ділитися своїми. В основному дружба будується на спільних інтересах. У відносинах з’являються вподобання, проявляються лідери, тобто дитячий колектив набуває певної структури. Близько 7-8  років у дітей конкуренція стає не такою відчутною, вони вже можуть розділити  радість успіху і похвали  іншого, переключаються на дружбу, яка будується на взаємодопомозі, з’являється поняття зобов’язання один  перед одним та враховуються почуття один одного.

Коли ми говоримо про дружбу, завжди виникають теплі та приємні відчуття, які нас підтримують все життя. Бо справжня дружба приносить радість! Тому так важливо, щоб вона була у житті кожної дитини. Для того щоб виникла дружба, у дитини повинна бути можливість вільної гри серед однолітків. Тому наша задача, як дорослих, знайти той простір, де це можливо. А ще показуйте своїм прикладом, як потрібно дружити, цінувати друзів, вибудовувати чесні відносини у тому числі і по відношенню до самого себе, бо саме від батьків діти переймають більшість навичок та, навіть, погляд на життя.

Нейропсихолог Центру,
Тетяна Точковська.